***
Хтось мені шепоче: "Відвернись...".
"Не здавайся!" - хтось мене штовхає.
Дощ паде - то плаче літня вись
над відквітлим, повесняним раєм.
Червень зимний, хоч його пора
мала б сонце вилити на землю.
Дійсність і не дійсність, наче гра -
поза стіни, під саміську стелю.
Хто його придумав, вірус цей,
аби він точив щодня легені,
болем обтираючи лице,
попелом обпалюючи жмені?
Хто його розсіяв між людей,
аби спокій снився тільки тихим?
Червень притуляє до дверей,
як і квітень, як і травень, лихо...
"Відвернися" - каже хтось в ці дні.
"Не здавайся!" - хтось штовхає в плечі.
А мені, що хочеться мені?
Втечі, певно, від усього втечі.
4.06.20 р.
