Що ж, давай, розкажи їй як тобі шкода.
Запевняй укотре, що більше вже так небудеш.
Хто вона, цікава смішна пригода?
Друг? Кохана? Чи та, кого ти забудеш?
Що ж давай, скажи хай вона не плаче,
Обіцяй, що щастя десь там чекає.
Тільки от ти ж знаєш, в погляді бачиш,
Як болюче, безтямно тебе кохає.
Б'єш своїми 《Пробач》та історіями про іншу.
Ту яка обіймає тебе ночами.
Тільки як бути їй? Ти ж став кимось важливішим,
Тільки як назвати все, що тепер між вами?
Що ж давай, помовчи, почекай можливо
Все минеться, серце перехворіє.
Забувай, тобі ж легко, бо неважливо,
Ти вже випалив вщент її сни, ілюзії, мрії.
Ти вже став ненавмисним ангелом, чи то катом,
Хтось так складно заплутав лінії рук і долю,
Що ж, давай, поясни, це випадковість чи фатум?
І навчи її як не жити тобою.