Це не повинно було статись,
Бо зустрічатись їм не слід.
Та все ж судилось закохатись
Ясному полум'ю у лід.
Дві долі раптом перетнулись
На перехресті двох світів.
Земля і небо похитнулись
Від сили їхніх почуттів.
ПРИСПІВ
Чому
Відбулося єднання стихій,
І жар
Не загинув в волозі морській?
Бо тут,
Імовірно, втрутився сам Бог
В коханні з'єднавши обох.
Ввібравши в себе пристрасть ночі
І ніжність, як південний плід,
Дівчи́на мала сині очі,
Що так нагадували лід.
А він - північних воїв гідний,
З орлиним поглядом з під вій,
Й волоссям полум'яно-мідним
Був повна протилежність їй.
ПРИСПІВ
Ніхто не пам'ятав такого
За всю історію буття:
З кохання дивного, палкого
Вже зародилося життя.
І де сплелися південь, північ,
Вогонь, вода, реальність, сни
З'явилась з першим криком півнів
Дитина - втілення Весни.
ПРИСПІВ
гарно! 
