Радію з того, що ти в мене є,
Що не один, як гордий дуб у полі,
Що не зламало це життя мене,
Що не стогну, як раб в тяжкій неволі.
Під біль душі, що давить і пече,
Під страх нічний, облудливий і гнівний,
Завжди підставиш ти своє плече –
Таке тендітне і таке надійне.
Твою тримаю руку у руці –
Мою надію і моє спасіння…
Навіщо сльози на твоїй щоці?
Ти – небом послане мені благословення.
