Не внесе мій тато дідуха
І не сяде, щоб погомоніти
Закрутила доленька лиха
Як до тебе, рідний, долетіти?
І тебе спитати : Як ти там?
Чи моя молитва тебе гріє?
Чи заслужений даровано вігвам,
А чи холодом в обличчя твоє віє?
Як Еней, по Леті, на човні
Попливу, щоб в тебе розпитати...
Тютюну, і гвинтики малі....
Щоби сь мав годиннии ладнати
Лиш побачити не в сні, а на Яву,
До руки торкнутись... А ще очі...
І усмішку, вкрадену твою,
Як я ,тату, сильно цього хочу...
А ще ножниці улюблені твої...
Може там прстригти кого схочеш
Як не сказано багато... аж млоїть.
Той тягар, як борону волочиш.
Не внесе мій тато дідуха...
Вже сімнадцята зоря над Вифлеємом
Її місяць стиха колиха
Понад болем і чиїмсь Едемом
Н.Карплюк- Залєсова
24.12.18.
,
