Я бігла-бігла й щастя загубила...
Як віднайде́ хто, то скажіть мені.
Може в дорозі де дощем його прибило?
А-а-а, кажете, не чули...Ні, то й ні...
Роки минають...Бачу, о́нде - щастя!
Іду до нього. Хтось кричить: "Моє!"
Так все траплялося, як ли́ше мені здасться:
Ось щастя (!), хтось хапав й ховав своє.
Чи я дурна шукати голку в сіні?!
Якщо й знайшлось, то хтось його згубив!
Й від сумнівів в душі лягали довгі тіні
І я вагалася, чи ти любив?..
Бо, якщо так, то що іще шукала? -
Промінчик сонця вказував на те.
За що ж мовчанням одне одного карали
І долю звинуватили за те?
