А чим таким прекрасний вечір?
Чи , може, заходом проміння?
Ти обіймаєш мої плечі...
...я відчуваю рук сплетіння....
Таємна тиша-ось секрет!
В цей час усе стає інакшим...
Я обіймаю ніжний силует,
Уста твої цілую якнайм"якше.
Магічний вигляд місячного сяйва,
І ми в полоні у богині-ночі...
Тут думка кожного є зайва,
Бо вже зустрілись наші очі.
Так хочеться кричати небу:
"Нехай ще сонце подрімає!!!".
Бо маю я одну потребу-
Нехай цей вечір не втікає!
