Спіле літо на порозі,
Скошені жита.
Десь вже осінь у дорозі,
В літо зазира.
На душі не те, щоб сумно,
Трішечки лиш жаль...
Треба це сприймать розумно,
Проганять печаль.
І нехай дощі проллються,
Листя опаде,
Ще щасливі дні знайдуться:
Літо ще гряде!
Шовковисті теплі ранки,
Ще спекотні дні,
Треба випить до останку.
Закохатись до нестями,
Потім не жаліть...
І лиш цими почуттями,
Як вином хмеліть...
Браво, Надійко! Чудово! Душевно!.Так мізика гарно підходить до слів! Під неї б потанцювати в парі ,пригадати те літо ,ту весну,що все ж залишила слід, не забути...
Успіхів Вам!