Повернуся заради лиш тебе,
Якщо навіть впаде сонце з неба,
Немов листя осіннє від стебел,
Я зірвусь, прилечу, бо так треба.
Повернуся до тебе кохана,
Аби ти не відчула самотність,
Тільки вдома загоїться рана,
Що нагадує про незворотність.
Я приїду кохання заради,
Не у снах аби знов розмовляти,
Щоб червоним закреслені дати,
У минулому вмерли назавжди.
Повернуся, приїду - обнімеш,
Нагодуєш, постелиш нам ліжко,
І допоки знов сонце не зійде,
Цілуватимеш трепітно, ніжно!
Зустрічав я світанки на сході,
Проводжав спати сонце під вечір,
Та в окопі, й при сніжній негоді,
Я в уяві тримав твої плечі!
Я тендітні тримав твої руки
І дивився у очі зелені…
Тільки Бог знає, що то за муки,
Як не разом, не вдвох, наречені!
Повернуся до тебе кохана,
Хоч заради одної лиш митті
І загоїться вмить моя рана,
Бо найкраща ти в мене на світі!
ID:
841485
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.07.2019 15:48:01
© дата внесення змiн: 15.05.2021 18:40:27
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
