перегорни сторінку, що так мучить,
рішуче завтра тихо обійми.
бо каяття - піски жалів сипучі,
затягнуть болем, просто зупинись...
благаю серце, масок вже не буде,
побиті з лицемірства твердим - ні,
мостів з вагання, що ведуть до згуби...
лунатимуть пісні твої сумні...
перегорни сторінку, бо не варто,
саджати квіти на сухій землі.
бо почуття, як милість, лиш до страти,
не до кохання в трепетній імлі...
благаю знову, пазли не зібрати,
з побитих часом ніжних кришталів...
як зболеним навчитись довіряти,
в терпкій пітьмі без мрії- ліхтарів...
перегорни сторінку, бо не пізно...
Щемний вірш, бо потрібно мати силу волі перегорнути цю сторінку назавжди. Та треба знати, що на новій сторінці можна намалювати райдугу. Це того варте. Кохання Вам Квіточко!