перегорни сторінку, що так мучить,
рішуче завтра тихо обійми.
бо каяття - піски жалів сипучі,
затягнуть болем, просто зупинись...
благаю серце, масок вже не буде,
побиті з лицемірства твердим - ні,
мостів з вагання, що ведуть до згуби...
лунатимуть пісні твої сумні...
перегорни сторінку, бо не варто,
саджати квіти на сухій землі.
бо почуття, як милість, лиш до страти,
не до кохання в трепетній імлі...
благаю знову, пазли не зібрати,
з побитих часом ніжних кришталів...
як зболеним навчитись довіряти,
в терпкій пітьмі без мрії- ліхтарів...
перегорни сторінку, бо не пізно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839017
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2019
автор: Квітка))