Ммм...
Знаєш, я рахую дні,
Чекаю, доки спогад опаде ілюзією,
Ледь чутним присмаком терпким, оманливою музою.
Ох!
Запаморочливе німе кіно стосунків наших!
Сюжет простий:
Ніхто ні перед ким нічим не завинив.
Так-от:
Прозоро-чисті ми, із вмитими руками,
Ламаними помислами і беззвучними словами:
- Ти...
- Я скільки міг зробити й не зробив.
Як?
Ти розбудив мене цілунком платонічним,
Безтілесним, екзотичним;
Ти м'яко вів за руку в світ таємних мрій.
-Твій, твій...
Мій?
Прокинулась на мить, здається, вічність спавши.
Солодке забуття пізнавши,
І знову день.
-Нам не змінити хід подій.
