Солодкий гріх, весни - чаклунки чари,
в обіймах рук у поцілунках мрій...
Вже вечір заховавсь за сині хмари,
ти поглядом сказати все зумій.
Не чую слів, дивлюсь лише у очі.
купаюсь в них, як пташка весняна.
Солодкий гріх, які короткі ночі...
Десь виграє мелодії весна.
І прагнеш ти. напитися веснянки,
гріховний келих випити до дна.
Вже ранок заглядає з-за фіранки...
а за вікном, закохана весна.
автор Лариса Мандзюк.
