Поетам влітку пишеться про квіти,
Про сонце, в синім небі, море, пляж.
А що тут дивуватись?.. Гарний в літа,
Такий собі святковий антураж.
Як блискає й гримить, чорніє небо
І злива ллє - це осінь золота.
У віршах падолист такий - що й верби
Ковтають сльози. Сум і гіркота!..
А взимку на душі стає світліше.
Хоча й не завжди сніжно - це не гріх,
Коли поет згадає в кожнім вірші
Про білу завірюху чи про сніг.
Як тільки світ стрічається з весною -
Поети - як коти... У них - любов,
Де кожен вірш наповнений хмільною!..
Кипить, бурлить, в серцях і в римах, кров!
А проліски!.. Ну, як їх не згадати?!
Це ж гріх, такі прикраси обійти!
То й що, що їх аж надто вже багато?
Без них не буде в віршах смакоти!
І всі ці теми - завжди актуальні!
То ж, критик, пам'ятай: ти - не палач!
Хоч лірика простенька і банальна -
Для неї завжди знайдеться читач!
Він вип'є, залюбки, неначе пиво,
Чи може, як горілку, чи коньяк,
Незмінну красномовність того чтива,
Бо все ж таки - це вірші, як ні як.
Поет у кожен вірш вкладає душу,
То ж кожен вірш - поетове дитя!
Якщо й трясти писаку, ніби грушу,
Не викине дитину на сміття.
Любов така - подібна материнській,
А дітище для матері - святе!
Якщо й нема у вірші й краплі блиску -
Митцю його створіння - золоте!
Коли немає й натяку на риму,
Чи ритміка пішла гуляти в ліс,
Будь добрим, критик, кулаком не гримай,
Бо так дадуть!.. Аби тільки доніс.
*********
Можливо, ця іронія комусь здалася злою.
Пробачте, але наміру такого я не мала!
Хотілось посміялася над вами й над собою!
Тому такого віршика - для жарту написала.
********
Знайшла цей віршик сьогодні в своєму записнику.
Не пам'ятаю, чи вже викладала, бо це стареньке,
але здається, що ні. Не сприймайте як образу.
Просто посміхніться. Всім бажаю творчої
наснаги і гарної весни!
Щиро, гарно, по-дружньому!
Поет у кожен вірш вкладає душу,
То ж кожен вірш - поетове дитя!
Якщо й трясти писаку, ніби грушу,
Не викине дитину на сміття.
Саме так!
Це навіть дуже актуальна тема!) мені сподобалось. особливо це:
Коли немає й натяку на риму,
Чи ритміка пішла гуляти в ліс,
Будь добрим, критик, кулаком не гримай,
Бо так дадуть!.. Аби тільки доніс.
а що? - а чого вибачатися за те, що є день. а потім - минає. чи була зима - і весні права владарбювати передала. чи є людина - і тобі з нею легко та весело, бо - розумна, кмітлива, дотепна, мудра чуттями і словом - та ось як панна Оленка наша!
все гарно, і все - правильно, Оленко, про всіх нас.
а любімо себе всяких, і будьмо допомогою кожен кожному
дякую за настрій - і ще раз весни гарної - і щоб душу днів твоїх зігрівала!