Дні зимові спливають повільно.
З нентерпінням чекаєм весни,
І листаємо дні ми невільно,
Що залишать у згадках сліди...
Снігопади, заноси, завії,
І квітучий від снігу мій сад,
І живучі у серці надії,
Безкінечний, бажаний їх ряд.
Розкладаєш їх так, як умієш.
Головне в них, щоб віра жила.
Десь на обрії хай бовваніє,
Щоб здійснитись колись все ж змогла.
Неважливо, чи перша здійсниться,
Чи середня в моєму ряду.
Завжди зможу у ній розчиниться,
Я - Н а д і я в надії живу.
Кожну з них до душі пригортаю,
Вірю в краще, завжди було так.
Із надій своїх долю сплітаю,
Кожна з них - неповторний їх смак.
І нехай не всі разом здійсняться,
Терпеливо чекатиму їх.
Так буває, що просто насняться,
Все ж щасливою буду... не гріх...