Прохолодою й чашкою кави
Привітав мене ранок жовтневий
Знову кличуть аеропорти
І на крилах промінь рожевий
Скільки раз підіймав мене вгору
Долі поклик-шлях в невідомість
Та надія спускалась додолу
Розчинивши в буденні свідомість
То було як піке вертикальне
І відлунням єдине бажання
Поміняти усе кардинально
Відібравши у долі кохання
