Дерева струшують краплини, мов собаки.
Листки загублені підхоплюють струмки.
Старезний ліс пробуджує подяку
За спогади далекі та думки.
Так тішить те, що ліс цей не змінився,
Лише розтанули в піску пеньки.
А після зливи взяв – і оновився,
І усміхнувся на усі бруньки.
Тут вогкими вигулюють стежками
Шляхетні сосни мох і чагарі.
Щось просте і глибинне поміж нами,
Здіймає ліс о дощовій порі.
Чи сонний запах. Може, флейти вітру.
Факсиміле звіриної ходи.
Він глибшає і глибшає направду
Фрагментами живильної води.
2-га половина серпня – 2 вересня 2018-го
