Два серця і стріла
Намалюю на вікні
два серця і стрілу,
хай палають як вогні,
крізь темряви імлу.
В них живуть немов світи
мої мрії і думки,
в них живеш світанням ти.
Спалануть вони на сонці,
хмаринками тепла,
що розтануть у долонці
із дотиком до скла.
Але почуття ясні,
наяву і уві сні,
від роси життя рясні.
Два серця на згадку,
нас надихнуть початком,
кохання стрілою,
мене зведуть з тобою.
Немає, немає
теплішого нічого,
від слова: «кохаю
тебе і більш нікого».
Як застуджує життя
осінь вітром і дощем,
то всі мрії забуття
гаснуть золотим плащем.
Болем промине зима,
стане слабшою пітьма,
бо кохання нас трима.
Сяють дивом в кожний день
два серця і стріла,
як слова усіх пісень
яких любов сплела.
В них надія є на те,
що і завтра зацвіте,
любов-сонце золоте.
Віктор Цвіт 01.08.18
