Життєва азбука - кохання то неволя,
А плащаниця в плямах ніби почуття...
Так часто випадок приймається, як доля,
Що існування є синонімом життя.
Щоденні сумніви приймаємо за впертість,
Хоч наша впевненість це лише незнаннЯ
І не шануємо ні правду, ні відвертість,
Та вірим часто, не в реальність - в майбуття.
Живемо діями, яких і сенс не знаєм,
І Бога тішимо плануючи життя,
Ми вже синицю не цінуючи тримаєм,
Бо раді бачити десь в хмарах журавля...
У нас лиш завтра дійсно, може все відбутись,
Сьогодні й вчора в нашій пам`яті нема,
Тому не встигнувши проблеми ми позбутись,
Чомусь дивуємось, що жде нас знов біда.
На день наступний, вкотре, ділимо пів щастя,
А радість нинішню, на потім бережем.
Як діти мріємо, що завтра все нам вдасться...
І так до смерті аж, допоки не помрем.
