Так гарно, так нiжно i мило
I ТИ, саме ТИ поруч ε
Рядки Твоï сум розбудили
I вкрили любов'ю мене...
Заго́рнусь рядном цим мiцненько
I сил наберусь ущерть
Чекаю на Тебе, рiдненький,
В хвилини життя круговерть...
Чому ми з тобою так дивнi,
Потрiбнi нам вiдстань i час,
Щоб вiдчути зв'язок-нерозривнiсть
Щоб нiжнiсть розквiтла у нас?
автор: Веронiка
