Кажуть, люди - то є птахи.
Десь, кудись, можливо завтра
Розлетимось у різні ми світи,
І будемо казать ми тільки "правду".
ну як правду? Не завжди,
Дивитись в очі і мовчати
І в ці моменти, лиш серце знає, що сказати.
Кажуть, люди - не птахи,
Немає цієї відданості, дружби.
У спину колять лиш голки,
Продовжують нести "Вітчизні службу".
І ти, так, як і усі
Похмуро йдеш, схиливши плечі,
І так багато є сказать,
Проте, мовчиш і слухаєш
Безглузді речі.
