Ці сонячні дні такі чарівні.
Пристрасне сяйво запліднює землю.
Чорноземів сік пробудив у гіллі
Зелень сліпучу – краси породіллю.
Ці сонячні дні такі чарівні.
А там ось – безглуздя: клекочуть гармати,
І мінне насіння зійшло на війні,
І кров’ю та гниллю наллються гранати.
Ці сонячні дні такі чарівні.
Природа вирує в гріха круговерті.
Пташина складає пістряві пісні,
А квіти оголюють барви відверті.
Природа жила, і природа живе,
Бо їй по цимбалах елегії смерті.
Ці сонячні дні такі чарівні.
Сплелися хвилини у трепетнім танго,
І стрілка годинника гоночним стягом
Розбурхує хвилі повітря німі.
Ми, може, ще тут, а, можливо, вже й ні.
Бо ми у краси глядачі не єдині:
Краса може бути і на самотині.
Людино, живи! І ці сонячні дні
Дозволь пізнавати ще й іншій людині.
09.03.2018
