зачиняючи слова на замки
оперізуючи речення ланцюгами
не забувай погасити свічки
на наших письмових столах
де писали один одного
наче верлібри
забуваючи ставити коми
й не поспішаючи розставити
крапки.
коли закінчиться зошит
переходь на стіни
розмалюй їх розмаїттям почуттів, думок
пам'ятай, що ти — моя найкрасивіша історія
тож коли попрошу
заплющ сторінки
я за руку тебе поведу в калі-югу.
мов ламаний ритм
зламані ми
обабіч красивих слів
задихано торкаємось обличчя
що робитимеш коли в кімнаті
закінчиться пергамент стелі
що робитимеш
коли не зостанеться місця
жодному слову
поміж написаних віршів?
кажуть після розставань
розставляються крапки
здається у нас
приречений на тишу
зостався тільки знак питання.
