Як в тій байці, та сорока,
Проснулась, помилась.
Потім дрова наколола,
Води наносила.
У хатині підмела,
Кашки всім зварила.
Тому- ложку, тому - дві,
Дітей накормила.
Мабуть, всім тут догодила,
Спати положила.
Чує, як з дивана вже гука
"Преподобне диво".
-А за мене ти забула?,
Ще довго лежати?
Сіла, й думає сорока.
Чи йому давати?
"Як сорока білобока
Кашки наварила.
Тому - ложку, тому - дві,
А ледащим - по чолі."
Руслана Ліщинська-Солецька
31 січня 20018.
ruslana679@gmail.com
