Давай, стріляй, чого ти чекаєш?
Я, все одно, завтра прокинуся знову.
Я так хотіла, та хіба ж ти знаєш,
Шепотіти на вухо тобі, колискову…
Давай, біжи, я тебе не тримаю.
Та чого ти ще й досі знаходишся поряд?
Твої очі – шматочок мого небокраю,
Я втрачаю себе, коли ловлю твій погляд.
Давай, іди, ти мій друг, відсьогодні.
Я й щаслива і хвора, я вільна без меж.
Тобі не тонути у моїй безодні…
Та й навіщо, адже все одно ти ідеш…