Я за вікном не бачу сонця,
Воно з пташками утекло,
Б’ють в барабани довгі ночі,
Дощами розмиваючи тепло.
Я повертаюся до моря і коралів,
До натовпу барвистих риб,
Завислих біля нірок у чеканні
На правильну і точну мить.
Вода живе і дихає зі мною,
В ній скат парить і голки ходять,
Там сині рибки тісною юрбою,
Мене у вічність знов приводять.
Вода не має страху наді мною,
Я в снах в ній більше не тону,
Роз’ївши солями панічні болі,
Тепер я в ній здається сплю.
І так мені захищено і добре
В хвилястій бухті без вітрів,
Вода вливає силу в ноги,
В моїх очах безмежність гір.
03.12.17
