Мені з тобою важко говорити,
Ти не чекаєш на мої слова,
Лишаюся на стільчику сидіти
Дивитися, як чешеться сова…
Я знаю, ти мене не зрозумієш,
Якщо навіть детально розкажу…
Я відчуваю, як думки сивіють,
Коли я більше в снах, ніж тут живу.
Я знаю, говорити варто,
Щоб ти присутність відчував,
Ти усміхаєшся так гарно,
Але в мені якийсь бедлам!
Тепер це звичка чути голос,
І фрази пропускаються самі,
Лавиною вкриває дотик,
Твій запах шкіри на моїй щоці.
Мабуть я не експерт в коханні,
Не мудра, вередлива і смішна,
Ні я, ні ти в словах не бездоганні,
Але моя з твоєю дихає душа.
22.02.16/03.12.17
