Твій мозок-сад затягне павутинням
І бур*ячиння в ньому поросте
І все твоє сумління і прозріння
Вже буде ніц не варте як на те
Твій мозок-сад давно поїли черви
Зточили шершні змії обплели
Твій горе-сад - святилище Мінерви
Думки твої - пекельнії котли
Важкі немов пудові кулаки
Що подробили розум на уламки
На атоми безплідних намагань
Ти став як всі -
Тебе загнали в рамки
Де замість віршів безлічі мовчань
