Море заграє –
та і виносить, якого купає,
запахи, радість,
намистинки, зблиски всі...
З моєї любові,
якою кохаю, знахідки має
тільки аромат Твоєї
особистості!
Яку маю неосоромну надію
на Тебе!
(це слабо...)
Яку я маю сердечну потребу
на Тебе!! Сила!
Суламіф не
підштовхувала шторми,
ні плечима, ні руками,
Суламіф не утворювала, таке,
при нім всі амеби,
Вона не бурлила, не робила
особливим
Небо,
аби витиснуть із мене спирт
до стакана!!
При мені можуть відпочивати хулігани:
Пушкін шукав ножа, а серце –
більш пафос прохромить!
Лиш любов тече. Подивись
хоч би через
плече:
Твоє море – моєму, тече,
о,
яка це
дотичність!
музика, музика лише – пластична,
а музика, музика –
не посоромить...
Тебе ніхто не проводив ні з дому,
ні додому,
Поет, видно, колись не доріс...
Є – що чекають... коли їх розсердять...
Поки що все спасає Твоє милосердя;
не вздовж моря я, а – з лісу...
і в ліс...
Твоє море заграє–
виносить якого купаєш...
зблиски, іскри
і радість, намистинки і...
З любові
якою
нас Бог кохає...
знахідки мають
(... значення мають?)
запахи твоєї Особистості!..
24.06.2008
ID:
755768
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 17.10.2017 10:10:50
© дата внесення змiн: 17.10.2017 10:10:50
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
