Щоб не всмутитись
не вважай... тут щось сказав:
але як серце лиш в сльозах
від доторкання занебесного в сльозах
то розчиняється поволі бірюза —
за п’яти стягуючи накида́є хто як вміє —
а так на заході чи сході золотіє...
Аве, Марія!
Ave, Maria!!
Мене тут жде сира земля
а я чекав огненність корабля
а настаравсь надміру неї для
та розчиняється від плачу бірюза
се я на море вічного — в азах...
й на серці правда во ісході золотіє...
Аве, Марія!
Ave, Maria!!
Щоб не співать не як то треба
«Алилуйя»
Й раптово
не найтись ошуйя
переспівавши спідниці́ стихії
але... — Марія...
Протче мене в духовніїх сльозах
в човнокоходженні де ще ніхто не проповзав
вчепивши гак пісень у Своє серце!..
вся — в сльозах!
щоб не смутитись —
не вважай...
я не казав
то просто так із неба падає сльоза
комусь болить
в дірі проплавленій — зазолотіє!
Аве, Марія...
Ave, Maria!
