Одного разу Жабеня
Почуло від дорослих:
«Біжить час швидко, навмання
Та іноді наосліп!»
А жабеня міркує так:
- Чому біжить? Для чого?
І зупинити його як?
Потрібно що для того?
Якщо наосліп він біжить,
Забитись, впасти може…
А може, впав вже, десь лежить –
Хто часу допоможе?
Знайду – спитаю про усе!
Хутчіш пора в дорогу.
На зустріч пані Кріль іде.
― Потрібна допомога! ―
Кричить маленьке Жабеня, ―
Чи знаєте, скажіте,
Ніхто час, раптом, не спиняв?
І де б його зустріти?
Руками пані розвела
І далі пострибала,
А поряд Качечка пливла,
Малий її питає:
― Шановна тьотю, зазирніть,
Будь ласка, під водицю –
Там час ніякий не біжить?
Він, часом, не втопився?
Та Качка й вухом не веде,
Що їй до того часу?
На зустріч Жук-рогач повзе,
Малий туди одразу:
― Ви під землею й на землі
Всіх знаєте, напевно.
Чи допоможете мені,
Я час шукав.
― Даремно, -
відповідає старий Жук, ―
Не слід його шукати.
Тобі, малеча, так скажу:
Не можна час впіймати.
В майбутнім ― не наздоженеш,
В минулім ― не віднайдеш.
Він поряд йде, де ти ідеш,
Однак його не знайдеш.
― Виходить, не побачу час? ―
Похнюпився зелений, ―
А, може, знає хтось із вас,
Чом час знайти ― проблема?
ID:
752972
Рубрика: Поезія, Байка
дата надходження: 30.09.2017 09:02:26
© дата внесення змiн: 29.10.2017 13:48:50
автор: Олена Ляшенко
Вкажіть причину вашої скарги
|