Дивись, вже знов дощі змінили сніг,
І сонце припинило свій біг...
Віджило листя свій вік, і лише
Самотність - навік. Ліси та пісні,
Ранок і річка, - шелестіння гілок, сірі
Хмари... Невтішна туга.
Божевільна печаль. Нескінченне небо
Читає свою мораль. Він самотній,
Але його нікому не жаль: зайві,
Нескладні звуки грає сліпий кобзар.
І порожньо поле, як і небо - одна
Безжалісна даль...
