Хмари ,як птахи розлетілися,
Лишили за собою голе небо.
Ми з тобою зустрілися,
І більше мені справді нічого не треба.
Як я тонув у воді,
Я кликав на поміч.
Чи ти би прийшла?
Чи ти допоможеш?
В мене зір завжди хороший,
Я руку твою нащупаю в морі.
Я перед тобою,немов просто робочий,
Який не вміє керувати собою.
Та не бійсь я навчусь,
І хороших манер,
І етикету для слуг.
Ти все таки дочка природи,
Я ж урбанізований лопух.
