Проходить літо…довші стали тіні.
І настрій осені у душу заглядає.
Нічний туман розплився по долині
Давно вже цвіт обпав, зозуля не співає.
Думки так не спішать-в отаву заховались.
Чекає Спаса кошик на полиці.
Лишень граки кричать-осені злякались.
Дошукують в соломі залишків пшениці.
Зберу і я, як кожен рік збираю.
В комору з поля, що зродила земля.
Думки про тебе я окремо заховаю.
Спасуть мене, як снігом замете поля.
Залишуться лиш сни про наше тепле літо.
Про соловя-соліста у кущах.
Та зустрічі приходили так рідко…
Вони були як блискавки в дощах.
І знову жовте листя під ногами.
І в небі павутини попливуть.
Я прошу небо,щоб не було зими між нами.
І Весна прийде-як дуже її ждуть
