я ніколи раніше тебе не бачив,
я ніколи не бачив таких, як ти,
та тепер, коли вже стою тут в дверях у тебе,
чи дозволиш мені увійти?
ох, це дуже нечемно й незвично,
і незвичайно – та це лиш тому,
що й ти незвичайна, – і буде нестерпно підло,
як покину тебе саму.
та хіба ж я покину? от і стою на порозі,
аж тремчу та іржу наче кінь у напрузі
чи у млості й страху, в тумані і в тривозі
– аж, коли дозволяєш, не вірю своїм очам,
а ні вухам – все так само стовбичу,
втупившися в твої черевички.
це незвичайно – і як же
– чи не дужче тебе спантеличу,
попросивши змінити всі твої добрі звички?
попросивши – зміцнити. ти могла б також вийти до мене
– ми нічого тоді б не змінили, а гуляли б на волі вдвох –
і, мов сніг навесні, все пропало б:
незвичайне, брудне та шалене,
що тепер мене так напружує
чи розслаблює – знає лиш бог.
бо хотів би тепер, щоб впустила
та почистила добре мене
так, як чистять улюблених коней, з любов'ю.
просто не відвертайся в гніві
від моєї брудної особи.
хочу бути пристойним і чесним хлопом,
бо ніколи не бачив таких, як ти.
навіть тут на порозі, на морозі, в тривозі
мені тепло й спокійно. будь ласка:
мені холодно й страшно – впусти
за твором: the horse song, iggy pop