Просинайся Україно, вставай лежебока, Пора коника ладнати, вставай синьоока. Вітер хмари розганяє, не чуєш гуркоту… Від образи завиває… повіяв зі сходу. Замітати пора в хаті…з досвідку, раненько, Густі хмари розігнати, збирайся швиденько. Вставай немічна, серденько… виросли Соколи, В руках доля твоя Ненько, зараз, як ніколи.
ID: 737556 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 13.06.2017 07:44:19 © дата внесення змiн: 13.06.2017 07:44:19 автор: Дідо Миколай
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie