А луки травами густими поросли, Періщить злива ген на видноколі. Несуться хмари із дощем сюди, Стою й чекаю, я без парасолі. Ступа ногами босими в траву, Як можна цю красу не помічати. Люблю грозу, травневу ту грозу, Люблю у травах ту грозу стрічати. Війнув в обличчя вітер свіжість ту, Гроза вже близько, чути її звуки. Скупай мене і одягни в грозу, Дощем наповни мого серця акведуки. Стою босоніж у густій траві, Вмиваюсь я дощем, його красою. Стікають перли по моїй щоці, Люблю грозу у травні між травою. © Тетяна Гриндула, 29 березня 2017 р. (22 год. 35 хв.)
ID: 727933 Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика дата надходження: 09.04.2017 00:22:40 © дата внесення змiн: 09.04.2017 00:32:02 автор: Гриндула Тетяна
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie