А луки травами густими поросли,
Періщить злива ген на видноколі.
Несуться хмари із дощем сюди,
Стою й чекаю, я без парасолі.
Ступа ногами босими в траву,
Як можна цю красу не помічати.
Люблю грозу, травневу ту грозу,
Люблю у травах ту грозу стрічати.
Війнув в обличчя вітер свіжість ту,
Гроза вже близько, чути її звуки.
Скупай мене і одягни в грозу,
Дощем наповни мого серця акведуки.
Стою босоніж у густій траві,
Вмиваюсь я дощем, його красою.
Стікають перли по моїй щоці,
Люблю грозу у травні між травою.
© Тетяна Гриндула, 29 березня 2017 р. (22 год. 35 хв.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727933
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.04.2017
автор: Гриндула Тетяна