У мене є кілька віршів про слово. Але мені сподобалось, що клубівці зачепили цю тему зараз (чотири вірші за вчора прочитала). Тому захотілося і своє щось сказати.
А слово це і грізна зброя,
І одночасно – дужий лік.
Воно розслаблює, як хвоя,
Й напружує, коротить вік.
Дає притулок чорній злості
І розпускає в душах цвіт.
Прапвдиве? Світлить день і простір,
Брехливе? Тьмянить день і світ.
Воно веде у бій кривавий,
Спиняє хід лихій війні.
Бадьорить, мов горнятко кави,
Гнітить, як рани незгойні.
Ним Божий світ убрався в льолю,
Добра і зла воно носій.
Щоби не стать виною болю,
Перш ніж пустить його, просій!
О, це так!!! Браво Вам!!! 
...пробачте, але - в тему ж... 
