Останій подих квіт зів’ялих,
Прощальний грім… серед грози
Твій поцілунок гірко-п’яний,
Та ще,… мовчазнії листи.
А пані Осінь… все мовчить.
До чого нам слова… облудні.
Вона мовчанням своїм вчить,
Та свято… обгортає в будні.
Забутий день в забутім сні
Багрянець скрасив деревА.
Зірки у небі, мов вогні,
Тебе шукав,… та там нема.
Лишень луна, лишень тумани,
Я загорнувся в пряні ласки.
А вранці мережа, обмани
Дарують невідому казку.
Там, знов, над айстрами чаклують
Лиш промінь сонця, ласка вітру.
А пані Осінь... все вирує,
Та вимальовує палітру.
