Нарешті,
..........над Києвом
....................плаче небо.
Бо
....сльози
.............столиці
.....................не чує
............................країна.
Нарешті над Києвом плаче небо.
Я ж вештався поміж потоків єдиних
за вустами коханців, з вологими плямами,
що не відчували страждання події.
Нарешті над Києвом плаче небо.
Чи то сльози втоми? Чи може повії?
Один мій товариш казав :"Буде свято!"
Землі чи родини?
Чи в Україні засяє нам Сонце?
Чи може лампади?
У церкві, де плачуть зі слів "Ми єдині".
Як кожен корінець смокче вологу
Так з нас відривають і серце і душу.
Над містом Гроза а за містом дорога,
той шлях, що веде нас у "не хочу, а мушу".
Нарешті пройшли блискавки і потоки.
Але наш потік, що у серце палає
Грозою, вологою не зрушить ні трохи
Кохання до міста поміж Адом та Раєм.
