Закохані – гімн втісі,
Ховалися від реалій,
І жили вони в лісі
Під лагідний дзвін конвалій.
І озеро там було
Маленьке, але своє,
І небо щодня чуло,
Як ті щебетали двоє.
До них уночі зорі
Приводили сни в гості,
І жмені нових історій
Ті сни підкидали в простір.
І бавилася тиша,
Наївна, жива, беззбройна,
Та це все було віршем,
Що я дописав щойно.
