Спочатку
він бачив як ряст прядеться
Як плющ сповиває будинки голі
Спочатку він вірив, що все минеться
Що тихо погасне без диму й болю
Вона не торкалась його волосся
Вона не чіпала плеча несміло
Спочатку він бачив сухе колосся
Яке не збирали й не молотили
Спочатку він бачив здичілі квіти
Збіднілі у тисняві кольорами
Й рука не здіймалася прорідити
Й не дати прокрастися аж за браму
Й будинок завмер без її турботи
Годинник замовк раптом поржавілий
І був понеділок якогось року
І ліжко неприбране.
Вечоріло