…….

Спочатку
він    бачив  як  ряст  прядеться  
Як  плющ  сповиває  будинки  голі  
Спочатку  він  вірив,  що  все  минеться  
Що  тихо  погасне  без  диму  й  болю
Вона  не  торкалась  його  волосся  
Вона  не  чіпала  плеча  несміло    
Спочатку  він  бачив  сухе  колосся  
Яке  не  збирали  й  не  молотили  
Спочатку  він  бачив  здичілі  квіти  
Збіднілі  у  тисняві  кольорами  
Й  рука  не  здіймалася  прорідити  
Й  не  дати  прокрастися  аж  за  браму
Й  будинок  завмер  без  її  турботи  
Годинник  замовк  раптом  поржавілий  
І  був  понеділок  якогось  року  
І  ліжко  неприбране.  
Вечоріло

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2016
автор: NNNP