«Іди, іди, проклята ніч,
Дай тілу відпочити.
Ти розумієш в чому річ? –
Спокійно хочу жити.
Не хочу бачити ті сни,
Які мені малюєш,
Страшні, виснажливі вони,
А ти з цього глузуєш.
На захист мій – ось «шах» тобі,
Невдовзі «мат» поставлю:
Діждусь суворої зими,
На полюс враз відправлю».
Та, звісно, не злякалась ніч,
За ранок заховалась,
Не зрозуміла в чому річ,
Тому й не попрощалась.
