У віршах і піснях моя розрада.
Бо так вже склалась доленька моя.
Перо і аркуш - це й моя досада,
Від них вже не втечу нікуди я.
Думки приходять, на папір лягають,
А час летить, і дні також минають.
Проходять місяці, роки життя,
Пишу ізнову свої вірші я.
Що вийде з того - зовсім я не знаю,
Пишу я те, що є в моїй душі,
Я думку на папері викладаю,
А далі що? Не знаю цього, ні.
Чи комусь будуть до вподоби вірші?
Чи донесуться до людей вони?
Чи хтось напише ноти й буде пісня?
Не знаю цього, я не знаю, ні.
Я тільки знаю, що пишу душею,
Я тільки знаю - серденьком пишу,
Я думку я на папері викладаю,
Благословення в Господа прошу,
Благословення, щоб у світ летіли
Мої слова й донеслись до людей,
І плід принесли, щедрий плід зродили.
"Благослови їх, Господи святий!"
"...так вже склалась долеНька моя..."
