Бушує шторм в моїй душі,
З середини почав топити,
І захлинаюся від соленої води,
Так не можливо більше жити.
Куди піти щоб в чорних хмарах,
З'явилась крапля світла,
Колись із часом підросте,
Буде душі промінчик.
Ну але зараз темнота ,
Покрила грішну душу,
Рве на частини як шакал ,
І рани ці болючі .
А ліки , де знайти їх?
Щоб лікувати душу,
Колись хтось говорив мені,
Лікарство - це байдужість.
Старався але не зумів,
Тай не хотів ніколи,
Байдужість - це є гріг,
Порок не виліковний.
Бушує шторм в моїй душі,
З середини топить,
Я захлинався від пітьми,
Вічно самотній.
