Тонкогубий вітер
Спить собі в діброві.
Сни його гойдають
Барвнокольорові.
Навкруги затихло,
Тільки сонце гріє.
Промені спускає,
Де пшеничка зріє.
Ліс стоїть, як в чарах,
Листя заніміло,
Розбудити вітер,
Видно, не хотіло.
Хай поспить ще трішки.
Він щодень працює:
Дощик навіває,
А у спеку – дує.
Підійме вітрила,
Флюгер повертає.
–Не будіть, не треба,
Хай відпочиває!
