Чи зміг би я косити гордо тишу
Й чекати на відлуння голосів,
Що відкидають тінь похмуру й хижу
Й колаборують з підступами снів?
Ні я б не зміг. Сталева моя воля...
Із пластику китайського вона.
Повернута у спадщину з-за моря
Неначе панда - сонна і гладка.
Вона не здатна на відважні вчинки
Заради блиску в лагідних очах,
Що тінь руйнують світлом намистинки
Та сіють тишу у підступних снах.
