Намріяла собі оті зелені,
Що спепеляють, любі-любі очі.
І почуття намріяла шалені...
Хоч замість сну, а думки не пророчі...
Я написала самостійно книгу,
Де ми з тобою пили одну долю,
Де ми ламали без зусилля кригу
І не тонули в льодяних водоймах!
Не хвилювала нас температура -
Нехай смолу б полили кип'ячену!
Так, в моїй книзі забагато дурі,
Та я корюся! Бо любов - шалена!
